Споконвіку існує на Прилуччині сила-силенна казок, переказів, загадкових легенд. Часом вони заховані у такі таємничі оболонки тисячоліть, що їх годі й розтлумачити.
Чимало таких легенд і переказів існують в одному з наймальовничіших сіл Прилуччини - Полонках.
Село сховалося серед густих лісів і, ніби стрічкою, оповите синьооким Удаєм. Перша згадка про нього датована 1666 роком.

Переглядаю свої записи. Між паперів візитівка: «Юрій Скиба, екотуризм» — і номер телефону знизу. Розлогим, упевненим, щирим почерком. Спогадом проливається спокійний і водночас захоплений голос пана Юрія, котрий роз`яснює зміст слова «екотуризм». Перед очима постають намети, байдарки, ледь помітні у траві стежки... І квітуче восьмистовбурне дерево черемхи на Джерелах, що в Боршні, рівні якому немає, мабуть, в околицях Прилук. Якось навесні Юрій Віталійович запрошував поїхати з ним і з юними туристами подивитися той дивний квіт черемхи.

У строкатій стрічці подій, які проходили під час святкування «Дня міста-2008», одна, без сумніву, вирізняється своєю значимістю для жителів міста і, в першу чергу, для підростаючого покоління. Я говорю про відкриття у Прилуках краєзнавчого музею, точніше, важливої його частини - природничого відділу, сучасного, просторого, з експозиціями, що представляють природу рідного краю. Оновлений музей розмістився в історичній будівлі у самісінькому центрі міста. Усі роботи, пов'язані з його реконструкцією, здійснені коштом Почесного громадянина Прилук, мецената Юрія Коптєва. А працювали над музеєм прилучани: «Перша міжнародна будівельна компанія» («ПМБК») проводила ремонтно-будівельні роботи; ПП АРТ ''Еней" створило експозицію. Роботи залишилися позаду, а значить, можна розповісти про те, як все було.

Чарівний світ рослин. Епітетів можна вибрати безліч, але, лише пізнаючи дивовижні живі створіння цього світу, можна осягнути значення кожного з них. Рання весна. Перші проталини навколо темних стовбурів дерев. Погляд зупиняється на весняних первістках: золотавих сережках ліщини, коричнево-червоних вільхи; а ось і символ весни — підсніжник білосніжний. Переважна більшість людей мріє знайти цю квітку, мов саму весну. Але ж принести ту весну додому ...з базару. Чи надовго?

У вечірніх сутінках чи посеред ночі їдеш польовою дорогою, а навперейми твоєму авто раптом як не кинеться заєць. А то й косуля вистрибне або лисиця хвостом майне. Радієш подвійно: спершу, що тваринку не збив, а по-друге, що у чистих, видно, краях живеш, якщо тутешня фауна виживає, множиться, та ще й по дорогах бігає.

А по тому, як замислитися, то й за цілість своєї машини потішишся. Бо добре, що лишень косуля з лісу вигулькнула, а не лось або не кабан, до прикладу. Стверджують же прилуцькі природознавці, що водяться і такі в нашому лісостепу. Кажуть, тепло тут і спокійно звірям, та й незаселених територій ще багатенько.

Ім’я прилучанина Олексія Антоновича Савона нерозривно пов’язане із краєзнавством, з дослідженнями історії рідної Прилуччини, життя й творчості її талановитих синів і дочок, пам’яток архітектури, культури і мистецтва. У його творчому доробку десятки статей та декілька книг,виданих у різні часи, які
знайомлять сучасників з невідомим і таким цікавим минулим Приудайського краю, його історією та становленням.
2007 рік став для Олексія Антоновича знаковим. З різницею у декілька місяців побачили світ дві фундаментальні роботи дослідника - авторська «Удай тихоплинний» та енциклопедичний довідник «Прилуччина» (у співавторстві з Дмитром Шкоропадом). А реалізація планів відданого справі краєзнавця стала можлива лише за фінансової підтримки небайдужих людей, серед яких і наш земляк - меценат Юрій Коптєв.

Час розкидати каміння і час складати каміння… Не ставлю собі за мету зупинятися на широкому коментуванні змісту цих слів. У найзагальніших рисах вони знайомі кожному.
Тим часом поміркую над подіями, які відбуваються на царині культури нашого міста. Нещодавно побачили світ дві книги, які так довго очікували шанувальники історії прилуцького краю - «Удай тихоплинний» та енциклопедичний довідник «Прилуччина». Автором однієї з них і співавтором другої є добре знаний у місті краєзнавець Олексій Антонович Савон.

Обидві книги були видруковані за сприяння людини, ім’я якої, скажімо так, повертається у рідне місто добрими справами - Коптєва Юрія Вікторовича, підпри-ємця, який переконаний у тому, що без культури не можливий гармонійний розвиток як суспільства так і кожної людини.

Народилася 16 липня1954 року. Після Ніжинського культосвітнього училища закінчила Харківський інститут культури. Очолює міську бібліотеку для дітей. Упродовж кількох років була ведучою «Книжкової світлиці» при бібліотеці. Її краєзнавчі розвідки публікувалися на сторінках місцевих періодичних видань, газет «День», «Сіверщина». Співпрацює з «Просвітою». З 2005 року входить до складу гурту творчих людей міста, які співпрацюють з центром розвитку «Демократія через культуру». Закохана в поезію Ліни Костенко, історичну, мемуарну літературу. Вірші пише для себе… і впевнено стверджує, що «у слова сила неземна».

Народилася в Прилуках. Закінчила Ніжинський педагогічний інститут ім. М. Гоголя. Викладає російську мову та зарубіжну літературу в 5-й гімназії. Член редколегії видання «Скарбниця», що видає Прилуцький краєзнавчий музей, друкується в місцевій пресі, порушує проблеми збереження пам’яток старовини міста, педагогічні та етичні питання. Ініціатор та співавтор методичних видань «Мировая литература конца 19 века. Русская литература 20 века. Сборник статей» та «Світова література 19–20 ст.». Брала участь у Перших книгознавчих читаннях Національної академії наук України.

Народилася 26 жовтня 1960 року в селі Шрамки Решетилівського району Полтавської області. Закінчила Прилуцьке педучилище імені І. Франка. З 1989 року – науковий працівник Прилуцького краєзнавчого музею, з 1994 року – завідуюча філією краєзнавчого музею (музей ім. О. Кошового). Друкується в газеті «Скарбниця». Любить свій край, історію, подорожі.