Переглядаю свої записи. Між паперів візитівка: «Юрій Скиба, екотуризм» — і номер телефону знизу. Розлогим, упевненим, щирим почерком. Спогадом проливається спокійний і водночас захоплений голос пана Юрія, котрий роз`яснює зміст слова «екотуризм». Перед очима постають намети, байдарки, ледь помітні у траві стежки... І квітуче восьмистовбурне дерево черемхи на Джерелах, що в Боршні, рівні якому немає, мабуть, в околицях Прилук. Якось навесні Юрій Віталійович запрошував поїхати з ним і з юними туристами подивитися той дивний квіт черемхи.

Народилася 16 липня1954 року. Після Ніжинського культосвітнього училища закінчила Харківський інститут культури. Очолює міську бібліотеку для дітей. Упродовж кількох років була ведучою «Книжкової світлиці» при бібліотеці. Її краєзнавчі розвідки публікувалися на сторінках місцевих періодичних видань, газет «День», «Сіверщина». Співпрацює з «Просвітою». З 2005 року входить до складу гурту творчих людей міста, які співпрацюють з центром розвитку «Демократія через культуру». Закохана в поезію Ліни Костенко, історичну, мемуарну літературу. Вірші пише для себе… і впевнено стверджує, що «у слова сила неземна».

Народилася в Прилуках. Закінчила Ніжинський педагогічний інститут ім. М. Гоголя. Викладає російську мову та зарубіжну літературу в 5-й гімназії. Член редколегії видання «Скарбниця», що видає Прилуцький краєзнавчий музей, друкується в місцевій пресі, порушує проблеми збереження пам’яток старовини міста, педагогічні та етичні питання. Ініціатор та співавтор методичних видань «Мировая литература конца 19 века. Русская литература 20 века. Сборник статей» та «Світова література 19–20 ст.». Брала участь у Перших книгознавчих читаннях Національної академії наук України.

Народилася 26 жовтня 1960 року в селі Шрамки Решетилівського району Полтавської області. Закінчила Прилуцьке педучилище імені І. Франка. З 1989 року – науковий працівник Прилуцького краєзнавчого музею, з 1994 року – завідуюча філією краєзнавчого музею (музей ім. О. Кошового). Друкується в газеті «Скарбниця». Любить свій край, історію, подорожі.

Народився в Прилуках 3 жовтня 1933 року. Закінчив Прилуцьке педагогічне училище, історичний факультет Харківського державного університету. З 1963 року і до виходу на пенсію – учитель історії Прилуцької неповної середньої школи №13. Очолював первинну організацію Товариства охорони пам’яток історії та культури школи. Коли існувало Всесоюзне товариство філателістів, очолював Прилуцьке відділення цього товариства. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та шістьма медалями. Його краєзнавчі та на Шевченківську тематику матеріали друкувались на сторінках «Скарбниці».

Народився 1942 року в селі Лисках Прилуцького району Чернігівської області. Закінчив Прилуцький гідромеліоративний технікум та Ніжинський технікум механізації сільського господарства. Працював у Прилуцькому районному вузлі зв’язку, в 11-й дистанції сигналізації і зв’язку Південної залізниці в Прилуках. Нині – на пенсії, живе в Прилуках. Займається дослідженням історії Прилуччини, має друковані праці: «Дідівці. Садиба творчості і доброти» (про перебування М. Костомарова на Прилуччині), «Матеріальна культура Прилуччини. Промисли і ремесла» та «Удай тихоплинний». Друкувався в часописах «Рідний берег», «Чумацький шлях», «Український історичний журнал», «Родослав». У 2007 році вийшов друком енциклопедичний довідник «Прилуччина», авторами якого є Дмитро Шкоропад та Олексій Савон.

Народився 11 лютого 1938 року в м. Золотоноша Черкаської області в сім’ї робітників. Закінчив Линовицьку середню школу. З 1973 року працював у Прилуцькому краєзнавчому музеї головним хранителем. Автор численних публікацій з історії Прилуччини в місцевій пресі, зокрема, у «Скарбниці», виданні краєзнавчого музею, а також у часописах «Український світ», «Чумацький шлях» та «Рідний берег». Георгій Гайдай – редактор енциклопедичного довідника «Прилуччина». Книга «Прилуки – місто старовинне», автором якої є шанований краєзнавець, стала своєрідною візиткою міста. Серце видатного краєзнавця, історика, патріота, чудової людини зупинилось 29.05.2005 року.