Споконвіку існує на Прилуччині сила-силенна казок, переказів, загадкових легенд. Часом вони заховані у такі таємничі оболонки тисячоліть, що їх годі й розтлумачити.
Чимало таких легенд і переказів існують в одному з наймальовничіших сіл Прилуччини - Полонках.
Село сховалося серед густих лісів і, ніби стрічкою, оповите синьооким Удаєм. Перша згадка про нього датована 1666 роком.

Чарівний світ рослин. Епітетів можна вибрати безліч, але, лише пізнаючи дивовижні живі створіння цього світу, можна осягнути значення кожного з них. Рання весна. Перші проталини навколо темних стовбурів дерев. Погляд зупиняється на весняних первістках: золотавих сережках ліщини, коричнево-червоних вільхи; а ось і символ весни — підсніжник білосніжний. Переважна більшість людей мріє знайти цю квітку, мов саму весну. Але ж принести ту весну додому ...з базару. Чи надовго?

У вечірніх сутінках чи посеред ночі їдеш польовою дорогою, а навперейми твоєму авто раптом як не кинеться заєць. А то й косуля вистрибне або лисиця хвостом майне. Радієш подвійно: спершу, що тваринку не збив, а по-друге, що у чистих, видно, краях живеш, якщо тутешня фауна виживає, множиться, та ще й по дорогах бігає.

А по тому, як замислитися, то й за цілість своєї машини потішишся. Бо добре, що лишень косуля з лісу вигулькнула, а не лось або не кабан, до прикладу. Стверджують же прилуцькі природознавці, що водяться і такі в нашому лісостепу. Кажуть, тепло тут і спокійно звірям, та й незаселених територій ще багатенько.