Заходжу до Краєзнавчого музею, залишаю речі в роздягальні і йду до виставкового залу. Ще по дорозі чую, як звідти лине ніжна симфонічна музика. Переступивши поріг, бачу маленький оркестр та декількох людей, які розглядають фотографії на стінах. Вітаюсь і сама приєднуюсь до них, затримуючи свій погляд на чудових роботах Тані Д'Авіньйон… Ці роботи викликають у мене захват, наповнюють життєдайною силою.
– А які Вам роботи найбільше подобаються? – запитую у Євгена Постульги, прилуцького поета.
– Знаєш, я віддаю перевагу фотографіям, що зображують природу. Ось ця, наприклад, – показує на фото заходу сонця, – або оця… Адже природа – це красиво, це життя…
– А мені подобаються фото людей. – Відповідаю Євгену Васильовичу. – Подивіться на їхні обличчя, в їхні очі… Неважливо, які почуття у них зараз на серці, але вони живуть і живуть на повні груди.

Чудову фотохудожницю Таню Д`Авіньйон у Прилуках презентують Художній салон Анатолія Риженка та "Дім Миколи" Ігоря Павлюченка. Виставка її робiт вiдкрилася 14 листопада о 12-iй годинi, у Краєзнавчому музеї, для прилучан та гостей міста, за пiдтримки ПМБК та Юрiя Коптєва. Триватиме виставка з мiсяць, так що заходьте, милуйтеся чарiвними високохудожнiми роботами, запрошуйте друзiв.
Біографічні відомості
Таня народилася в окупованому нацистами Львові під час Другої світової війни. Її батьки Семен і Софія (з Мулькевичів) Михайлишини залишили Західню України у зв’язку з наближенням Червоної армії. На якийсь час зупинилися в Німеччині, після чого переїхали до Сполучених Штатів та поселилися у Балтиморі, у штаті Мериленд, де вся родина відігравала активну ролю у житті місцевої української громади.

- А знаєш, Вікторе, природна чутливість Твоїх  фоторобіт, якось аж потребує заглиблення у  тонкощі Твоєї біографії. Тебе з дитинства мала  оточувати, мабуть, надзвичайна краса природи та  неординарні люди.
- Жив я та й живу в приватному будинку на  прилуцькій околиці. Одразу за хатою плавні з  верболозами, де ми партизанили дружною  хлопчачою компанією. То луки й стріли гостримо та  робін гудами проти вартових ноттінґемського  шерифа повстаємо, то шпаги лаштуємо та  мушкетерами проти гвардійців кардинала  виступаємо. Всі купини обскакували, усі стежечки  знали, ще й у верболозі халабуду вибудували з  дошок. Ось як навоюємось за літо, то спогадів на  весь рік вистачає.