Щорічні прилуцькі ярмарки мають безліч родзинок, одна з яких - книгарня під відкритим небом «Письменники за прилавком». Зі своїми книгами до нас приїздять провідні вітчизняні видання, відомі поети та прозаїки.
Чимало авторів відвідали місто й цього року. А в їх числі - Олесь Ульяненко, лауреат Шевченківської премії. Втім, його ім’я нині на слуху з іншої причини: не так давно Національна комісія з питань захисту суспільної моралі заборонила роман письменника «Жінка його мрії», визнавши його порногра-фічним. І ось - нагода поспілкуватися з паном Ульяненком, дізнатися про все, як кажуть, з перших вуст. Підходжу. На столі перед автором - екземпляри «Знаку «Саваофа» й «Серафими».
- Олесю, а «Жінку його мрії» не привезли?
- А вона ж вилучена з продажу.
- Тираж книги насправді 10 тисяч?
- Так, п’ять продали, а п’ять вилучили з обігу. Ці книги зараз лежать у видавництві, чекають, поки справа вирішиться в суді.
- Як Вам шлях від лауреата Шевчен-ківської премії до забороненого письменника?
- Яка держава, такий і письменник.
- Цей скандал додав Вам популярності?
- Ні, навряд чи. Тільки крові попсував, не більше - не менше. Мені така популярність ні до чого.
- За іншу книгу - «Знак «Саваофа» - Ви «удостоїлися» анафеми Московського Патріархату...
- Я греко-католик, тож від цієї анафеми якоїсь моральної шкоди не зазнав. Це так само, як комітет моралі. Заборонив! Він повітря може забороняти, але воно існує усе-таки.
- Що, крім письменництва, Вас цікавить у житті?
- Намагаємося робити кіно. Пишемо сценарії, пробуємо «пробити» туди-сюди. Все інше крутиться довкола цього.
- Розкажіть, будь ласка, про себе. Хто Ваша родина?
- Тато помер, мама - з козацького роду. Все життя була і є простою жінкою, мало цікавиться літературою. Тато ж, навпаки, багато читав, цікавився творчістю.
- Як Ви прийшли в літературу?
- Це почалося дуже давно, тягнеться практично з дитинства. Часом було легко, часом тяжко. Зараз переконаний: аби наперед знав, що мене чекає, ніколи б не почав діяльність літератора. Лишився б медиком.
- Це Ваша спеціальність?
- Так. Навчався колись.
- Ті знання стають в нагоді?
- Деякі. Знаю, наприклад, як виходити з якихось станів.
- З чиєю думкою найбільше рахуєтеся у творчості й у житті?
- Таких людей немає. Я завжди слухався сам себе і, як виявилося, завжди був правий.
- Звідки сюжети Ваших романів?
- Усе з життя.
- Олесю, де б Ви хотіли жити?
- Аби Україна трохи більше читала й була трохи культурнішою, то можна було б тут і жити. Нормальна красива держава. Я десь в Англії, в Італії б жив. Це я так хотів би. Але чи хочуть вони, щоб я там жив - оце питання.
- Ви вперше відвідуєте Прилуки?
- Ні, частенько тут буваю. Мені Прилуки дуже подобаються. І люди, і місто дуже гарні. Їду сюди з великим задоволенням.
 

За матеріалами газети
"В двух словах"