О, не кажіть мені продажні, люті,
Що в мене мови рідної нема,
Що нам отут рабами вічно бути,
Ні, не кажіть, радієте дарма.
В.І.Грибенко

В честь Всесвітнього дня поезії, котре датоване 21-им березня, Міська дитяча бібліотека запросила поетесу Валентину Іванівну Грибенко на зустріч з молодим поколінням. Загалом у залі сиділи школярі, котрим десь біля десяти-одинадцяти років. Але не тільки дитячі вірші читала пані Валентина. Звучала з її уст і доросла лірика, чутлива та життєствердна.
Окрилено розповідала Валентина Іванівна про село Вороминці на Полтавщині, де вона народилася й виросла. Ділилася найприємнішими своїми спогадами дитинства, в котрому живописна сільська місцевість поєднувалася із добротною триповерховою будівлею школи та з чудовими, по-справжньому відданими своїй справі вчителями. Та й ученицею Валентина була неабиякою – завзятою учасницею всіх сценічних виступів, екскурсійних поїздок, активною читачкою бібліотеки, та ще й плюс до того, енергійною спортсменкою.
Пригадувала, як зі своєю вчителькою мови й літератури, школярським гуртом ходили у весняний ліс, де й народилися перші віршовані рядки. Так поетенятко-п`ятикласниця Валюня почало свою творчу кар`єру: вірші, болі, щоденникові записи. Продовжувала творити, навчаючись після школи у Гадяцькому культурно-освітньому училищі та в Київському університеті культури і мистецтв, працюючи в бібліотеках міста Прилуки, очолюючи місцевий осередок товариства "Просвіта" ім. Т.Г.Шевченка.
З роками множилася творчість, і зараз вірші пані Грибенко можна читати у поетичних збірниках "Первоцвіт", "Синівська молитва" та "Пастухи квітів". Світ побачили дві її особисті збірки "Краплина щастя" (2000 р.) та "Голос волошки" (2006 р.) До друку готується третя добірка поетеси, вірші з котрої вона зачитувала також.
Валентиа Іванівна з 1994 року є наставником юних поетичних обдарувань у Літературній студії "Дивосвіт" Центру творчості дітей та юнацтва.
Нині на вірші пані Валентини написано не одну пісню. Тут і мелодійні тужні романси і веселі дитячі співанки, покладені на музику композиторами Віктором Вовком, Володимиром Шинкаренком, Наталею Тулюлею, Володимиром Колодязним, Ольгою Компанець та Вікторією Копасовою. Енергійна пісенька про кошенятко записана, замальована і озвучена в книзі "Це серйозно" – проекті Міжнародної культурної програми "Модель 21".
Зачитавши однин із ліричних віршів, Валентина Іванівна навіть запропонувала діткам, якщо серед них є юні композитори, спробувати себе в написанні музики. Не просто так вона звернулася до мелодійної теми, а під враженням звуків флейти, котрі подарував поетесі юний музикант.
Цей та інші сюрпризи очікували пані поетку та її шанувальників, під час тієї теплої зустрічі. Дитяча бібліотека підготувала для своєї гості сценарій з родзинками, в котрому, крім маленького флейтиста, виступали ще юні декламаторки, що представили вірші Валентини Іванівни, маленька артистка з естрадної студії "Сузір`я" заспівала й затанцювала дві пісеньки на слова пані Грибенко, а ще учасниці "Дивосвіту" зачитували свої власні перші спроби пера.
Та найбільшою несподіванкою був величезний волохатий кіт, котрого пані Валентина одразу ж охрестила "Кошеням із забинтованим хвостом" і виголосила ідею написати щось про пригоди цього чудернацького котиська. Він вітав усіх присутніх і залучав до танцю під пісню "Кошенятко".
А далі прийшов момент прози, істинної прози життя. На вибір дітям було запропоновано ще послухати сумне оповідання або чарівну казку. І, здалося дивним, але діти захотіли суму. І читала пані Валя про гірку любов сина до матері-п`яниці.
Під кінець заходу діти задавали питання поетесі. Одне було несподіваним – про те, скільки ж віршів вона наразі написала, – Валентина Іванівна обіцяла порахувати. Потім активні глядачі отримали книги пані Грибенко і влаштували чергу за автографами.