День 19 листопада ще довго згадуватимуть прилуцькі шанувальники театрального мистецтва: тоді до нас у гості завітав улюбленець телеглядачів, Народний артист України Богдан Бенюк. Актор виступив з концертом (до того ж, безкоштовним!) у міському Будинку культури, та ще й вчив театральній майстерності прилуцьку молодь під час майстер-класу. Найпершими ж з Богданом Михайловичем познайомилися журналісти. Бо, лиш приїхавши до Прилук, Бенюк потрапив на прес-конференцію за участю прилуцьких та чернігівських мас-медіа, організовану в арт-кафе "За двома зайцями". Людиною він виявився веселою й доброзичливою, з величезним почуттям гумору - ну майже зовсім такою, як і більшість його екранних персонажів. Розмова, хоч і тривала понад годину, збігла непомітно. Адже говорили про роботу, сім'ю, політику... Словом, про життя.

За сприяння Першої Міжнародної будівельної компанії та мецената Юрія Коптєва у п’ятницю, 14 листопада, о 12.00 у краєзнавчому музеї відкрилася виставка всесвітньо відомої фотохудожниці Тані Д’Авіньйон.

У відкритті взяли участь сама авторка фоторобіт, прилуцький художник Анатолій Риженко, культурник Iгор Павлюченко представник Першої міжнародної будівельної компанії та представник влади Лілія Нікітченко.

На відкритті були присутні також народна майстриня Катерина Каращук та скульптор Семен Кантур, студенти прилуцького педагогічного коледжу  - факультету журналістики - та багато фотографів, мета яких була ознайомитися з творчим доробком пані Тані та взяти участь в майстер-класах.

Особливо цікавими та хвилюючими були розповіді пані Тетяні про придбання її першого в житті фотоапарату у віці 11 років за три долари та надзвичайно велике бажання подорожувати маленькими містами і містечками України та заборону з боку влади втілювати свої мрії.

джерело: http://priluki.info/cgi-bin/forum.cgi?action=show&topic=977

Напередодні Дня міста та Першого Міжнародного Воздвиженського ярмарку побачив світ другий номер культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця», що видається за фінансового сприяння Почесного громадянина міста Юрія Коптєва. Видання відкривається словами Віктора Ющенка. «Мені імпонують ваші прагнення утвердити Прилуки як самодостатнє, багате традиціями місто. Так діють справжні українці!» - звертається Президент до прилучан. Традиціям меценатства на прилуцькій землі, а насамперед - благодійності й патріотизму Юрія Коптєва присвячене вступне слово голови Чернігівської облдержадміністрації Володимира Хоменка.
Цьогоріч Ліга українських меценатів відзначила премією ім. Євгенія Чикаленка Юрія Коптєва. Про це читачі дізнаються з перших вуст - з інтерв’ю виконавчого директора Ліги Михайла Слабошпицького, котрий 21 вересня на центральній сцені Прилук особисто вручив почесну нагороду прилуцькому меценату.

На прилуцькому базарі кажуть…
… хоч у людей і не має грошей, ціни все одно не впадуть.
… те що говорять на прилуцькому базарі, потім обговорюють у Верховній раді.
… що мери міст об’єднуються в асоціацію меринів.
… що базарні баби, – це чоловіки.
… поки політики «базарять», олігархи країну розбазарюють.
… що один у полі воїн – це Луценко.
… що половина парламентських місць куплена, а інша половина – перекуплена.
… що легше зупинити коня ніж чутки по базару.
… заощадження колишнього союзу стали «знеощадженнями».

Одним із чинників, який визначає рівень культури міста, є ставлення його мешканців до власної історії, культурних героїв минулого.
Увічнення їх пам’яті здатне значно змінити усталений спосіб життя, погляд на світ навколишній, надати змісту міжособистісному спілкуванню, зробивши розрізнених людей частиною однієї спільноти.
Встановлення у Прилуках нещодавно пам’ятників: генію величі духу Тарасу Шевченку та генію сміху Миколі Яковченку — визначило новий культурний простір тисячолітнього міста, в якому зростатимуть нові покоління прилучан.
Присутність символів і міфів великої історії дарує спокій і радість, впевненість у майбутньому, допомагає позбутися самотності й тривоги, доторкнутись до вічності. Свята подарували Прилукам незабутні враження від власної значущості, які заграли всіма барвами ярмаркової веселки.

Мистецтво вишивання Валентина Макаренко опанувала в ранньому дитинстві. Навчилася самостійно, бо мала незбагненне прагнення творити красу. “Вишиваючи, я відпочиваю, - зізнається Валентина Іванівна. – Буває, візьмуся увечері за голку й полотно і не зчуюся, як просиділа над ними мало не до ранку”. За десятиліття, присвячені улюбленій справі, руками прилуцької майстрині створені десятки серветок, рушників, доріжок, картин. Вишила й кілька ікон. “Дуже хочу вишити сорочки для шестирічної онучки Настусі та для себе – орнаментом, характерним для Чернігівщини”, - ділиться планами Валентина Макаренко. Нехай же здійсниться все задумане нею – на втіху вишивальниці та на радість прилучанам.

Михайло Слабошпицький. Родом із Черкащини. Закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка. Був першим головою секретаріату Української Всесвітньої координаційної ради (1992-1997 рр.). Нині — виконавчий директор Ліги українських меценатів.
Письменник і журналіст. Автор багатьох книжок, прози, літературної критики, публіцистики та творів для дітей і юнацтва.

— Шановний пане Михайле, відколи існує відзнака імені Чикаленка?
— Євгенові Чикаленку належить прекрасний вислів, який став афоризмом, і який сьогодні часто цитують в Україні, здебільшого немилосердно перекручуючи його і, бува, приписуючи найрізноманітнішим історичним діячам. А звучить ця сентенція так: легко любити Україну до глибини своєї душі, але потрібно полюбити її і до глибини своєї кишені.

Прогулюючись підвечір центральними вулицями Прилук, часто виходиш на Театральну площу. І зазвичай зустрінеш там кількох друзів. Відпочивають парами, сім’ями, веселими компаніями чи проходять поодинокими споглядачами. Благо, лавок на площі багато.

Майстерності лозоплетіння Володимир Чуб навчався у знаних майстрів свої справи, народних умільців з Чернігова Лідії Іванівни та Юрія Миколайовича Гончарів. За два роки, що минули з часу опанування фаху, руками прилуцького майстра виплетені численні декоративні вироби: крісла, табуретки, крісла-качалки, журнальні столики, вітражі для квітів, корзини, вази, таці, бутилі, цукерниці. “Найкраща лоза нашого, поліського краю, - говорить Володимир Васильович. - Її достатньо росте в природі, тож сировини для моїх виробів вистачає”.
Звісно, перетворити верболіз на предмет повсякденного вжитку – процес непростий і доволі кропіткий.  А тим більше, коли вся робота припадає на одні руки. Тож кожен виріб умільця – ексклюзивний, особливий, часто виконаний за власним орнаментом.
Володимир Чуб – постійний учасник прилуцьких ярмарків, возив свої вироби і на ярмарок до Сеньківки. І скрізь продукція майстра користується незмінним попитом.
Не є виключенням і Перший Міжнародний Воздвиженський ярмарок Прилуччини-2008.

 

Туристичний проект Першого Національного каналу "Вихідні по-українськи" прибув до Прилук у складі чотирьох чоловік: головний редактор Любов Пилипенко, ведуча Тетяна Куликівська, оператор і водій. Так вони переважно й мандрують по всій Україні, - по нікудишніх дорогах, заночовуючи іноді в провінційних готелях з далеким від ідеалу сервісом, перебиваючись туристичним чаєм у пластикових стаканчиках.
Але, за словами самих же авторів проекту, всі незручності швидко забуваються, "…коли десь у глибинці натрапляєш на шедевр Пікассо чи Рембрандта або бачиш трипільські речі, створені на наших землях ще до того, як заклали перший камінь єгипетських пірамід... "