Єлизавета Скоропадська народилася 14 січня 1832 року на Чернігівщині в селі Качанівка Борзнянського повіту (нині Ічнянського району). Її батько, Іван Скоропадський, представник знатного козацького роду, був освіченою і розумною людиною, шанував старовину та мистецтво, підтримував фінансово школи й гімназії. У Тростянці Іван Михайлович заснував унікальний парк, який і нині за своєю дивовижною красою не має рівних в Україні.
Маєток Скоропадських вважався також і своєрідним культурним центром, де поміщики збиралися, дискутували й ділилися враженнями від літературних новинок. Постійними гостями Скоропадських були Галагани, Тарновські, Милорадовичі, Маркевичі. На сцені домашнього театру виступали знамениті на той час українські музиканти Заремби. 

13 лютого в місті Прилуки на Чернігівщині відбувся вечір пам’яті знаної української поетеси, прозаїка, перекладача, літературознавця, педагога – уродженки Прилук Ганни Георгіївни Ігнатенко (1924–2008). Тут було презентовано її 700-сторінковий том поезії й прози (роман, повісті, оповідання) «Сполохи літ». Книжка щойно вийшла у київському видавництві «Молодь», із яким Ганну Ігнатенко єднала багаторічна творча співпраця. Як зізнається директор видавництва і співредактор видання Ольга Полонська, довгоочікуваний том побачив світ завдяки наполегливим старанням багатьох близьких до Ганни Георгіївни людей.
Організатори пам’ятного заходу: Юрій Лазоренко – хрещеник Ганни Георгіївни й її спадкоємець, Прилуцьке міське товариство «Краєзнавець» ім. В. І. Маслова та Ігор Павлюченко – редактор культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця», директор ТОВ «Дім Миколи», в чийому арт-кафе «За двома зайцями» й відбулась ця душевна пам’ятна зустріч.

28 лютого шанувальники творчості українського дитячого письменника Всеволода Нестайка, якому виповнилося 80 років, зібралися в Прилуцькій міській бібліотеці для дітей на презентацію книги «Нові пригоди у лісовій школі», яка нещодавно поповнила фонд книгозбірні. Нове видання казкаря побачило світ завдяки Київському видавництву «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» .
Свято зібрало прихильників та знавців творів Всеволода Нестайка: учнів початкових класів загальноосвітньої школи №7, які завітали до бібліотеки разом зі своїми вчителями Мазепою Лідією Іванівною та Бойко Ольгою Миколаївною. Біографічну подорож у світ Всеволода Нестайка зробили учениці 7-го класу загальноосвітньої школи №14, Анастасія Тарасюк та Тетяна Кашуба, які під час другого туру Всеукраїнського конкурсу «Кращий читач 2009 року» представляли Всеволода Нестайка, як свого улюбленого письменника.

14 січня в книжковій світлиці дитячої бібліотеки пройшла презентація унікального подарункового «Казкового календаря 2010р.». Проект проходив під гаслом – «Діти знають, як змінити світ на краще – треба мріяти».
Свято почалося зі слів бібліотекаря Ольги Костенко, яка представила зібравшійся публіці новий календар і подякувала всім, хто приймав участь в його створенні. Багато хто з них був присутній на презентації.
Творча молодь Прилук уже втретє вітає співвітчизників з зимовими святами. На сторінках «Казкового календаря» казкові герої, пейзажи народжують образи поезії, любові.

В якому саме віці потрібно починати говорити з дітьми про те, що крім обов’язків вони мають ще й права? Які слова необхідні для того аби пояснити, що права і обов’язки - це дві складові, без яких неможливе повноцінне становлення особистості? Та й взагалі, чи доцільно говорити про права дитини в суспільстві в якому порушується право, а документи з такими гучними назвами як
«Декларація прав людини», «Конвенція про права дитини» згадуються лише з нагоди так званих професійних свят на кшталт Дня прав людини, яке згідно рішенню ЮНЕСКО відмічається щорічно 10 грудня.
Проте щорічно в міській бібліотеці для дітей проходять зустрічі з її маленьким и читачами на правову тематику. Працівники бібліотеки беручись за цю досить складну тему не боячись наразитися на супротив нерозуміння, підбирають доволі цікаві форми спілкування, говорять про ті правові аспекти, які може гарантувати дітям саме бібліотека.

Будівельна компанія, засновником котрої є прилучанин Юрій Коптєв, стала переможцем конкурсу «Благодійник року-2009» в номінації «Регіональна бізнес-структура».
Цей конкурс проводиться на Чернігівщині вдруге. Його повна назва Обласний конкурс «Благодійник року» імені меценатів Тарновських.
Мета організаторів – вшанувати нагородами тих приватних осіб та організації, котрі зробили свій доброчинний внесок у соціально-економічний, культурно-історичний розвиток регіону.
До участі в конкурсі благодійників висувають ті організації, органи чи структури, котрі отримали благодійну допомогу. Проходило нагородження цьогоріч, як і в минулому, у приміщенні Історичного музею імені В.В.Тарнавського.

В передостанній осінній день Прилуки побачили велике розмаїте шоу: Київський муніципальний театр привіз до нас мюзикл Неди Нежданої “Тарас Бульба”. Створений за мотивами повісті Миколи Гоголя, цей колоритний спектакль вразив прилучан новим поглядом на відомий класичний сюжет, змусив переживати, радіти й плакати разом з героями (бо не раз глядачі змахували сльози, споглядаючи трагедію однієї української родини). Червоною ниткою проходить крізь виставу історія кохання двох братів-суперників, Остапа і Андрія, до чарівної польської панночки. Роль Остапа виконав наш земляк, прилучанин Петро Сова. Перші кроки у мистецтві Петро робив на аматорських прилуцьких сценах, і нині він з теплом згадує рідне місто, де живуть найближчі люди.

Муніципальний театр «Київ» поставив «сучасний мюзикл із національною тематикою, який суттєво відрізняється від відомої опери М.Лисенка. Це історія кохання братів-суперників до польської панночки Марильці. В мюзиклі є зрима трагедія матері, яка зазнала смерть дітей і вимушена гойдати привидів ненароджених онуків; також містика: тут постають ангели, персонажі Вертепу, образи з української міфології, – вовкулаки, козаки-характерники, червоний ворон в ролі фатального ката. Вистава із сучасною музикою, складним вокалом і модерним танцем, але водночас – глибока драма, де історія однієї родини перетворюється на притчу про долю України…» – так про мюзикл «Тарас Бульба» написано у програмці.

Народна майстриня Катерина Каращук, 74 роки, з міста Прилуки на Чернігівщині виготовляє із картону манекени відомих людей. Сама малює обличчя. Наряджає у власноруч вишиті сорочки та спідниці.
Катерина Семенівна ходить по квартирі з палицею. Жінка вбрана в традиційний український костюм власної роботи. З-під довгої спідниці виглядають китайські пухнасті капці.
Кімната завішана рушниками, одягом. На килимі ручної роботи висять картонні манекени. Вони вбрані у вишиванки.
— З них і почалися мої картонні манекени з обличчями, — показує жінка. — Якось їздила на виставку народних ремесел у Пирогове під Києвом. Зосталися чудові фотографії. З них і малювала.