Вислів про те, що талант – це покликання, помножене на працю справедливий для Петра Борисовича Бойка. Мешкає він у дуже непримітному зовні невеличкому будиночку, на такій же сірій і не центральній вулиці Комсомольській. Але коли потрапляєш до його оселі, у тебе просто перехоплює подих. Так сталося і зі мною. Перші асоціації, які у мене виникли були пов’язані з відвідуванням музею Булгакова , що на Андріївському узвозі у м. Києві. Це справжня хата – музей. В кожній кімнаті панує творчий хаос… Петро Борисович поскаржився, що жінки не розуміють і не поділяють його захоплення. Адже витерти пил з понад півсотні самоварів, келихів, глечиків, прядок, колекцій марок і монет, понад п’яти тисяч книг і картин – я би теж навряд чи спромоглася. Але це все слова, а пан Петро і його сім’я живуть у цьому «музеї» усе своє життя.