Місту Прилукам вже більше 900 років. З давніх-давен у місті знають стародавні райони, їх традиції, відомих людей. Кустівці належать до таких районів, у яких проживали кустарі, але поряд з ними виростали й майбутні заслужені люди. Імена письменників Любові Забашти, Ганни Ігнатенко, Олександра Ведміцького, професора Олександра Щербини, заслужених артистів України Валентини Кононцевої та Івана Бровченка теж пов'язані з Кустівцями.
Я хочу розповісти про Бровченка Івана Кузьмовича, якого бачила неодноразово на сцені театру в Прилуках і в себе вдома, куди він часто приходив на гостину до моїх батьків. Роки життя І.К. Бровченка-1898-1971. Народився Іван Кузьмович на Кустівцях. Будинок його батьків знаходився недалеко від річки Удаю на вулиці Нижньо-Береговій між будинками № 39 та № 41 (не зберігся). Вулиця і тоді та й зараз по вуличному називалася Рудою. Мешканці вулиці з гумором говорять: "Хоча вулиця наша й Руда, але на ній жили три артисти брати Бровченки; Іван, Павло та Панас". Дійсно це так.
Артистичне життя Павла і Панаса пов'язані з С.-Петербургом, Донецьком, Ужгородом. А от Іван Кузьмович своє театральне життя пов'язав з Прилуками і Ніжином, хоча на гастролях бував у багатьох містах країни.
Про початок своєї театральної діяльності І.К. Бровченко згадує так: "1918 року на околиці Прилук на Кустівцях я вперше грав у "Наталці Полтавці" Миколу, під керівництвом артиста-професіонала І.М. Ярошенка. Це було, так би мовити, моє хрещення, перші несміливі кроки на театральних підмостках. Звідси І.М.Ярошенко передав мене професіональному театрові, який на той час працював у Прилуках. За оте посвячення у актори І.М. Ярошенку я завдячую все життя. І вже потім, в якому б театрі я не працював, там і йшла п'єса "Наталка-Полтавка". У цій п'єсі я зіграв Петра, Миколу, Возного, Виборного і навіть Терпелиху. Точно не можу сказати, скільки разів за півстоліття сценічної діяльності я зіграв усі зазначені ролі. Але навіть поверхові підрахунки свідчать, що не менше 600. "Наталка Полтавка" була початком моєї театральної діяльності і моїм творчим фінішем, у 1968 році зіграв Возного".
Мій батько, вчитель-краєзнавець Івахненко Олексій Олексійович (1900-1987), був другом І.К.Бровченка. Він розповідав, як їздив до нього на 70-річчя від дня народження та 50-річчя акторської діяльності. На творчому вечорі 8 вересня 1968 року Іван Кузьмович з великим піднесенням виступав у окремих сценах відомих п'єс. Батько привітав ювіляра від імені його земляків, мешканців Кустівець. Моя мати Катерина Григорівна (1904-1990) згадувала, як у молодості грала в селі Замості в різних аматорських п'єсах, а Іван Кузьмович інколи приїздив до них і надавав режисерську допомогу. Вона завжди говорила, що він був дуже вимогливий, допомагав у підборі костюмів, оформленні сцени. Про виступи І.К. Бровченка знало все село і селяни з великим задоволенням йшли на вистави.
Мешканці Кустівець пригадують виступи І.К. Бровченка в клубі на вул. Червоноармійській (нині - філіал школи № 10). Недалеко від Бровченків проживав Охріменко В.К. Йому зараз іде 99 рік, він мені розповідав про ці вистави на сцені кустівського клубу. І.К. Бровченко був дуже красивий, стрункий і гарно співав, пригадує В.К. Охріменко.
Перед війною І.К. Бровченко працював у театрах Прилук і Ніжина. З Ніжинським театром він виїхав до Новосибірська, де ставили п'єси в різних містах, в госпіталях. Після війни працював знову в Прилуках, Ужгороді, Дубно. З 1959 року - артист Ніжинського драматичного театру імені М.М.Коцюбинського, був на посадах режисера, художнього керівника.
Іван Кузьмович Бровченко був талановитим актором і режисером, поставив близько 150 спектаклів та зіграв сотні ролей. Серед них: Назар ("Назар Стодоля"), Годун ("Розлом"), Гриць ("Ой, не ходи Грицю"), Платон ("Платон Кречет"), Голохвостий ("За двома зайцями"), Василь ("Лимерівна"), Гнат ("Безталанна"), Фігаро ("Одруження фігаро"),- Панас ("Наймичка"), Яшка ("Весілля в Малинівці"), Антон Квітка ("Талант"), Коваль ("Шлях на Україну") та багато інших.
Творча праця нашого земляка високо оцінена, йому присвоєно звання "Заслужений артист України". 1970 року праця Ніжинського народного театру була відмічена срібною медаллю, а його керівник І.К. Бровченко 1971 року нагороджений орденом "Знак Пошани". Звістка про нагородження прийшла 23 січня 1971 року якраз у день смерті актора.
Іван Кузьмович залишив свої записки про Ніжинський театр і про свою творчу діяльність. Дружина і дочка артиста надали велику допомогу досліднику Г.В. Самойленку, який написав книгу про цей театр (Г.В. Самойленко. Ніжинський драматичний театр ім. М.М. Коцюбинського. Ніжин-1996.), де значне місце відведене й нашому землякові І.К. Бровченку. Будемо пам'ятати своїх славних земляків.
